Юрій Забела: «Перспектива українського села — у фермерстві та кооперації!»

Юрій Забела: «Перспектива українського села — у фермерстві та кооперації!» На сьогоднішній день сільське господарство в Україні, зокрема і на Житомирщині, як ніколи потребує державної підтримки. Розвиток сільських територій згасає, престиж сільськогосподарської праці сходить нанівець, отримати прибуток від роботи на землі все складніше. Держава не усвідомлює всі ці проблеми і навіть не прагне створити умови для виправлення ситуації.

Фермерство – це не просто один з видів підприємництва. Це не просто малий бізнес, це ще і спосіб життя, це певна культура, яка має глибоке коріння, і в силу своєї специфіки може стати основою соціального і економічного устрою сільських територій. Проте, на жаль, сьогодні влада не робить жодних кроків задля розбудови фермерського укладу життя країни, яке натомість мало б стати пріоритетом у економічному розвитку країни. У той час, коли в Європі процвітає сільськогосподарська галузь та створюються всі необхідні умови для розвитку агропромисловості - Україна страждає від дефіциту програм розвитку фермерства та ледь утримується на плаву в неспокійному економічному морі.

Що є причиною цієї кризової ситуації та які необхідно зробити кроки владі, аби врятувати українське фермерство, розповів голова Житомирської обласної організації «Радикальна партія Олега Ляшка» Юрій Забела, в програмі «Точка неповернення» на телеканалі «Союз-ТВ».

«Аналізуючи на сьогоднішній день економічний стан України – важко збагнути, що з ряду основних бюджетоутворюючих галузей сільське господарство, легка промисловість, машинобудування, які були головним фундаментом бюджету України як в радянський період, так і на початку 90-х років - почали поступово зникати. А буквально, ще в 1991 році Україна була зарахована до п’ятірки найбільш економічно міцних та інтелектуально розвинених держав в Європі, тому ми на той час, повністю забезпечували продуктами не тільки себе, але і інші країни. На сьогоднішній фазі розвитку, держава, яка славиться унікальним родючим чорноземом та в якої економічний потенціал в кілька разів більше ніж у країн Європи - перетворилася з країни-експортера в країну-імпортера. Це звичайно парадоксально, але ще в радянський період частка с/г в ВВП країни перевищувала 26%, була ядром економіки і успіху країни, а зараз ледь тримається близько 3%. І це не викликає подиву, так як великотоварне виробництво зруйноване та розграбована матеріально-технічна база, а агропромисловий комплекс просто знищений і закинутий на піввіку назад. В результаті: зруйновані не тільки колишні могутні сільгосппідприємства, а спустошені господарства-мільйонери, відсутність добрив вплинуло на послаблення посівів зернових і технічних культур, технічний парк зменшився на 70%, а також поменшало поголів’я великої рогатої худоби, птиці та свиней і зруйновані тваринницькі приміщення. Положення села катастрофічне. Ще трохи, і будемо харчуватися тільки чужими продуктами, тому що свої нікому буде вирощувати, ще трохи, і ми можемо втратити одну зі стратегічних складових нашої незалежності», - сказав він.

Очільник організації зазначив, що для активізації економічного процесу у сільськогосподарській сфері, слід розробити потужну програму підтримки фермерства і запровадити всі необхідні механізми для розвитку аграріїв: скасування безжалісних податків, створення комфортних умов для розвитку тваринництва та дати можливість отримати вигідні довготривалі кредити.

«Сьогодні, щоб простому фермеру отримати хоча б копійку допомоги від держави, він повинен кинути все господарство, зібрати купу довідок і виконати численні бюрократичні вимоги. Важливо знизити відсоткові ставки по кредитах і зробити їх більш доступними для великої кількості сільгоспвиробників, особливо малих. Адже великий бізнес за визначенням має широкі можливості по лобіюванню своїх інтересів при отриманні кредитів, особливо інвестиційних, а невеликі фермери банкам нецікаві, та й ресурсів на малий бізнес уже не залишається. Ще один важливий інструмент стимулювання сільгоспвиробництва - збільшення держпідтримки на гектар сільгоспугідь і введення підтримки на голову худоби за умови збільшення поголів’я. Тоді будь-який фермер матиме можливість розвивати свій бізнес», - резюмував він.

Продукція за безцінь

Юрій Забела, вважає, що через недосконалість каналів збуту, збудованих під великий бізнес, малі сільгоспвиробники не завжди мають можливості продати свою продукцію за хорошими цінами. І її скуповують посередники, а найчастіше вона просто пропадає. Низькі закупівельні ціни демотивують фермерів виробляти продукцію, що на руку тим же агрохолдингам, які не зацікавлені в конкуренції з боку безлічі дрібних виробників.
«Зараз склалася ситуація, що фермери віддають перекупникам і втрачають більшу частину прибутку. А треба, щоб господарства доводили свою продукцію до полиць магазинів: виростили, зібрали, переробили, продали і відклали кошти для розвитку», - зазначив він.

Порятунок – кооперативи

За словами політика, запорука успіху сьогодні - створення високотехнологічного виробництва. Без такого виробництва і капіталовкладень сільському господарству дуже важко виживати.

«В першу чергу, кооперативи забезпечують захист інтересів сільгоспвиробників.
Наприклад, у відносинах із молокопереробними заводами, котрі часто занижують ціни на сировину. По-друге, кооперативні об’єднання дозволяють селянам залучати кредитні кошти, купувати сучасне обладнання та, що вкрай важливо, виходити на ринок без посередників. Саме тому я вважаю, що за кооперативами – майбутнє агросектору України.

Також з появою кооперацій вирішиться проблема робочих місць. Чому багато сіл в центральній частині України стають безлюдними? Тому що молоді нікуди влаштуватися, щоб гроші заробляти і сім’ю годувати, тому і залишають вони свою малу Батьківщину. А так з розширенням господарств, створенням повного циклу виробництва з’явиться і робота. Якщо у нас в кожному селі буде 3-4-5 фермерів, які створять робочі місця, які будуть залучати членів своєї сім’ї до роботи в сільському господарстві, то я більш ніж упевнений, що такі села будуть соціально стабільними, вони будуть мати потенціал до розвитку і ми врешті переламаємо ті негативні тенденції, які зараз існують і в демографії, і в економіці сільської місцевості. Все це, без перебільшень, закладає міцний фундамент для відродження та розвитку. Адже допоки фермер буде забезпечений роботою та отримуватиме відповідний прибуток, він працюватиме на землі, а отже – село житиме. Саме цю ціль перед собою, ставить «залізна команда» Радикальної партії, розробляючи відповідну програму розвитку сільської місцевості: відродження тваринництва, дотації по 5 тисяч гривень на кожну корову, яку тримає сільська родина. Збільшення цін на молоко, відновлення поголів’я рогатої худоби, заборона пальмового масла, підтримка фермерських господарств, щоб не латифундії, а наші українські селяни були господарями на рідній землі. І ключове – це торгівля поза сировиною, а готовою продукцією, агропереробка в селі».

Юлія Довбня
Добавить комментарий