Лише третина з усіх винаходів в СРСР не була плагіатом

Лише третина з усіх винаходів в СРСР не була плагіатом Якщо зараз своїми підробками чи не усіх світових брендів славиться Китай, то раніше країною-копіювальником був Радянський Союз. З цієї причини СРСР перебував поза Женевською конвенцією про охорону авторських прав.
Хто ж насправді розробляв найвідоміші радянські бренди? Відповідь на це питання шукали журналісти проекту «Історичної правди з Вахтангом Кіпіані»: «У 1937-38 роках Йосип Сталін особисто підписує 366 списків про розстріл майже 45 тисяч видатних військових та вчених. Ті ж, кому вдалось уникнути репресій, намагаються не висовуватись. Та радянські вожді браком винахідників не переймаються – Рада народних комісарів ухвалює рішення про дозвіл копіювання закордонних автівок, таким чином вивівши плагіат на державний рівень. Копіювати західні новинки не лише дозволяють, а й навіть примушують».
«Авіаконструктору Андрієві Туполєву наказали вивчати і копіювати американські літаки. Він повідомив Сталіну, що через два роки може створити кращий, ніж заданий проект. Сталін натомість пригрозив: якщо той посміє не дотримуватись американських деталей, його посадять», – розповіла кандидатка історичних наук Олександра Чура.
Навіть для будівництва радянських промислових гігантів запрошують іноземних експертів. Відтак, у 30-х роках Горьківський автомобільний завод купили у Генрі Форда. Технології та верстати там були саме його.
«За Великої депресії Форд пішов на співпрацю і будівництво Горьківського заводу. Це йому досить суттєво допомогло фінансово вистояти у часи кризи», – зазначає доктор технічних наук Любомир Крайник.
На цьому ж Горьківському заводі 1946 року світ побачила й майбутня гордість та прорив радянського автопрому – «Побєда». Перший зразок епохальної автівки особисто затвердив Йосип Сталін.
Тож назва «Побєда» – чи не єдиний радянський внесок у створення легендарного авто. Керівництво заборонило змінювати навіть дизайн, який копіювали із німецького «Opel Kapitan» 1938 року. До речі, цю автівку конструктори скопіювали ще у 1941 році, однак із початком радянсько-німецької фази Другої світової війни було уже не до того.
«Конструктори тоді їздили за залізну завісу! Уявіть собі, їздити на детройський чи женевський автозавод у ці роки було чимось схожим, як зараз літати на Марс. Тоді ж вирішили купити кілька цих «капітанів», розібрати на молекули і сконструювати свою машину», – зауважує Володимир Віннік.
До цієї ідеї повернулись вже за кілька років після війни. А згодом «Побєду» скопіювали ще й поляки та випустили авто під назвою «Варшава». Таким чином відбувся подвійний плагіат.
Історія «Побєди» – лише один із прикладів копіювання західних здобутків, бо кількість іноземних «запозичень» у радянському автопромі важко підрахувати. Адже «Москвич 400» – це копія «Opel Kadett», а «Таврія» – випущений під радянським брендом «Ford Fiesta».
«Можемо говорити, що лише дві машини більш-менш не повторювали і були оригінальними – «Нива ВАЗ 2121» і «Україна 67». Це наш автобус львівської розробки», – наголошує Любомир Крайник.
Про плагіат по-радянськи говоритимуть голова правління Фонду ветеранів зовнішньої розвідки Леонід Рожен та професор КНУ ім. Т. Шевченка Петро Масляк у пост-шоу програми «Історична правда з Вахтангом Кіпіані».
Добавить комментарий