«Батьківщина» на Житомирщині скиглить про об’єднання!

«Батьківщина» на Житомирщині скиглить про об’єднання! Тиждень тому одразу на кількох інтернет-ресурсах Житомирщини з’явився текст звернення голови Житомирської обласної організації ВО «Батьківщина» Анжеліки Лабунської.

Звернення було доволі об’ємним за розміром, але суть його змісту була нескладною: Анжеліка Вікторівна Лабунська зверталася до своїх колишніх однопартійців із закликом «не згадувати минуле, а розпочати нашу співпрацю із чистого аркушу». Появу такого звернення до своїх колишніх однопартійців несподіванкою назвати важко. У Житомирі , так само як і на усій Житомирщині, є багато людей, які свого часу були членами «біло-сердечної» партії. Але з різних причин ці люди були, або виключені із рядів «Батьківщини», або ж змушені були покинути лави партії через непорозуміння із керівництвом партійної організації. Керівників у «Батьківщини» на Житомирщині також було чимало і майже кожен із них свого часу прославився тим, що когось виключав, або комусь висловлював недовіру. Зовні все те, що відбувалося у рядах популярної в народі партії, виглядало наче й пристойно: скликалися бюро, відбувалися обговорення, але результат таких засідань зводився до відомих «оргвисновків» - людину позбавляли членства в партії, бо чимось вона, як то кажуть, «не підійшла».

У народі таке явище називають простіше – не вгодив, (чи не вгодила) начальству, а те, довго не думаючи, вдавалося до найсуворіших заходів. Хто із старожилів житомирської політики пам’ятає першого керівника обласної організації Олега Антипова, може згадати, що при всіх своїх особливостях, керівний стиль Олега Миколайовича не відзначався схильністю до надзвичайних заходів партійного впливу. Років із п'ятнадцять тому мало хто чув, щоб у «Батьківщині» когось звільняли чи виключали із партійних рядів за «зраду». Але вже потім, коли до керма житомирської «Батьківщини» прийшов Олег Черпіцький, а згодом – Сергій Пашинський. І випадки партійних чисток, виключень у партійній організації стали куди частішими. Іноді вони взагалі набирали вигляду курйозних ситуацій і ставали справжніми сенсаціями у політичному житті Житомирської області.

Після того, як Сергій Пашинський разом із цілою плеядою однопартійців перейшов до «Фронту змін», оновлена «Батьківщина», здавалося б, позбудеться колишньої хвороби щодо швидких розправ над своїми партійцями. До Житомира прибув черговий куратор партійної організації Олександр Чубатенко, який недовго затримався у поліських краях, а тому нічим особливим (як добрим, так і поганим) не відзначився. А вже замість нього настав час Анжеліки Лабунської, яка прибула до Житомира у якості такого собі «антикризового менеджера». Анжеліка Вікторівна очолила Житомирську обласну організацію ВО «Батьківщина» влітку 2015-го року, якраз у непросту передвиборчу пору. Поки тривали вибори, поки «Батьківщина» боролась за депутатські мандати у місцевих радах, до пошуків «зради» не доходили руки.

Але вже після виборів багато рядових членів «біло-сердечної» партії відчули круту вдачу лідера обласної організації. Ті, хто вчора був поруч і працював, не покладаючи рук, зненацька ставав неугодним, незручним і непотрібним. Нові фаворити, які опинялися поряд із Анжелікою Вікторівною, часто ставали асистентами (ледь не написав – ассенизаторами) розбірок і розправ над колишніми однопартійцями, які доволі швидко, а бувало, що й блискавично ставали «ворогами». Так сталося із Володимиром Гришковцем, Олегом Білецьким, які повторили долю своїх попередників Миколи Савенка, Анатолія Драгана та ще цілого «ряду» партійців із «Батьківщини». Дивно, але нові соратники Анжеліки Лабунської ніяк не могли зрозуміти, що і вони коли-небуть опиняться у такій самій незручній «шкурі зрадника». Тим паче, що, пошуки «ворогів», дворушників та «зрадників» у «Батьківщини» тривали й далі.

«Батьківщина» на Житомирщині скиглить про об’єднання! Недавнє літо 2018-го, наприклад, у рядах житомирської «Батьківщини» було позначене черговою скандальною історією, у ході якої було звільнено з посади голову житомирської міської організації і популярного серед житомирян депутата міської ради Любов Цимбалюк. Хтозна, наскільки довгою була низка «кандидатів у зрадники» у команди Анжеліки Лабунської, але ситуація, коли Україна вже по суті вступила у передвиборчі змагання за посаду Президента країни, змусила Анжеліку Вікторівну заспівати іншої пісні. Очевидно саме тому й з’явилося те звернення від 13 вересня 2018-го року, у якому лідер Житомирської обласної «Батьківщини» закликає усіх нинішніх, а особливо – колишніх однопартійців, забути «старі чвари та образи» і об’єднатися. Вона звернулася до всіх, для кого «слова «Батьківщина» та «Юлія Тимошенко» є уособленням боротьби за корінні зміни в економічному і політичному житті України».

На перший погляд – все логічно. Анжеліка Лабунська вчинила правильно. Зрештою, так мав би вчинити будь-який лідер обласної (чи навіть районної) партійної організації, який, оглядаючись у минуле, раптом помітив, наскільки багато колишніх друзів та соратників опинились у своєрідному політичному офсайді щодо «Батьківщини» та її лідера, який вкотре зібрався у «президентський похід». Але, той, хто уважно читав звернення Анжеліки Лабунської із закликом «забути, повернутися і об’єднатися», може і собі дозволити задати запитання на адресу його автора. Адже, якщо навіть «Батьківщина» та Юлія Тимошенко для когось, можливо, і є «уособленням боротьби за корінні зміни у житті України», то про саму Анжеліку Вікторівну, як про символ боротьби за правду і справедливість на Житомирщині, щось конкретне сказати важко. З огляду на це, претендувати Анжелі Лабунській на роль консолідатора і миротворця у рядах житомирської «Батьківщини» сьогодні не годиться. Хоча лозунги, наміри та слова, адресовані пані Лабунською житомирянам та громаді поліського краю, гарні та правильні. Проте головне питання в іншому: хто у це повірить?

Ірина Шпакович
Добавить комментарий