Юрій Забела: «Власну землю не можна кидати чи зраджувати. Звісно, якщо ти маєш на ній своє коріння»

Юрій Забела: «Власну землю не можна кидати чи зраджувати. Звісно, якщо ти маєш  на ній своє коріння»
Віктор Шуляр


Україна напередодні виборів нагадує розбурханий вулик. Партії проводять внутрішні конференції, організовуються штаби, поліція і спецслужби все пильніше відслідковують ситуацію, а голови обласних організацій опозиційних партій все активніше намагаються вигідно продати «місця в списках».

Останнє виглядає дуже смішно, бо ж вибори ще не оголошено, а послідовність кампаній взагалі не ясна. Голова обласної організації Радикальної партії на Житомирщині Юрій Забела до інтерв’ю готувався дуже старанно. Він сидить навпроти мене, автоматично щось креслячи в блокноті, і вдивляється в список запитань, які я йому приготував. Раптом кидає листок із питаннями в сміттєву корзину. Давайте без офіціозу, без штампів, без питань на які і так всі знають відповіді.

- Добре, без офіціозу – так без офіціозу. Що сьогодні є найбільшою проблемою Житомирщини?

- Без сумнівів, величезною проблемою соціуму та економіки є міграція українців, відтік робочої сили за кордон. Без сумнівів, сьогодні мало хто з чиновників має реальну картину щодо кількості мігрантів, що покидають нашу країну. Багато хто з українців виїздить за кордон із туристичною візою і залишається там. Кількість цих мігрантів не відслідковується міграційними службами. Інша справа, якщо провести дослідження щодо кваліфікації мігрантів. Люди яких саме професій покидають країну? В першу чергу, це – науковці, хіміки, фізики, висококваліфіковані лікарі та педагоги, спеціалісти технічних наук. І це для України є відчутною втратою. Такі профі вирощуються і виховуються десятиліттями. У зв’язку із цим, величезна кількість молоді, ще на першому курсі вищого закладу вже планують своє майбутнє за кордоном. Це - катастрофа для країни. Так не повинно бути. Країну покидають не тільки науковці, але й висококваліфіковані працівники. Їм пропонують кращі умови праці і потужну зарплату. Десь у ЗМІ пройшла інформація про те, що у ….здається... Миколаєві із підприємства, досить потужного виробництва звільнилося 200 працівників із своїми родинами. Мова йде про конструкторів та інженерів. Вони виїхали за кордон.

- Подібна ситуація сьогодні є із лікарями.

- Так, медицина України – не виключення. Сьогодні в Україні вже офіційно діють програми польського уряду, які допомагають українським медичним працівникам пройти відповідне навчання, вивчити обов’язковий «мінімум» щодо польської мови та виїхати на роботу в Польщу. Така ж ситуація сьогодні відбувається і в Білорусі, уряд якої створює всі умови для українських лікарів у вигляді дозволів на роботу, переселення, надання житла і відповідної зарплати. Особисто я в цій ситуації відчуваю тільки сором і біль за нашу країну. Рева нещодавно заявив, що на постійній основі за кордоном проживають і працюють більше ніж 3, 5 млн громадян України. Я впевнений, що це дуже занижена цифра.

- Юрій Володимирович, ви, як бізнесмен, як економіст, не можете не помічати щоденно дивних стрибків курсу валют, штучне тримання «на плаву» гривні. Що нас чекає?

- Я - не песиміст, але ситуація дуже тривожна. Урядом зроблені помилки щодо акцизної, рентної політики. А саме тому, коливання валютного курсу, його непередбачуваність всіх тримає у неймовірній напрузі. І бізнес, і виробників, чиновників. Адже долар лізе вгору, це одразу відчувається навіть на ринку чи в супермаркеті. Більшість продукції ми купуємо за кордоном. Проблеми бюджету не нівелюються, їх кількість тільки зростає. А найголовніша проблема нинішнього бюджету – це темпи економічного зростання, бо ж вони кардинально впливають на виконання бюджету-2018 і формування бюджету-2019. За інформацією комітету з питань бюджету, зафіксовано недонадходження від акцизного податку з виробленої в Україні підакцизної продукції (-7,2 млрд грн); ПДВ з ввезенної на територію України продукції (-3,9 млрд); рентної плати за користування надрами щодо здобичі природного газу (-2,06 млрд) та багато чого іншого. Звідси і непередбачуваність коливань валютного курсу. За даними Держказначейства, (станом на 27 червня 2018 р.) в Державний бюджет надійшло 449,1 млрд грн (96,9% від плану). Ситуацію трішки підтримав Нацбанк, перерахувавши в червні 6 млрд грн від власного прибутку. Але це не врятовує ситуацію. Податковий борг на початок червня перед Державним бюджетом складає 81 млрд. грн.

- Коли ми з вами розмовляли попереднього разу, ви акцентували увагу читача на тому, що збільшення зарплат та пенсій напряму залежить від інвесторів, «заманювання» валюти в країну, збільшення робочих місць та будівництва потужного виробництва.

- Все так. Для чого знову і знову повторювати одне і теж саме? Згадайте причини Жовтневої революції. Верхи не могли, а низи вже не хотіли. Збільшувалася безодня між роботодавцем і працівником, йшов соціальний розкол. І це не вигадки більшовиків, це закони політикуму та ази соціології. Як можна пояснити напівголодному селянину, що міністр інфраструктури Володимир Омелян в червні заробив 63 тисячі гривень? Його заступник Юрій Лавренюк в червні заробив 25 тисяч гривень плюс надбавки. Ще один заступник, Віктор Довгань, отримав 17 тисяч. Ви бажаєте знати зарплату Авакова за червень? Арсен Борисович заробив 81,3 тис. гривень. Зарплата першого заступника міністра Сергія Ярового – 66 тис. гривень, Тетяни Ковальчук - 70,8 тис. гривень, Вадима Трояна - 57,9 тис. гривень, держсекретаря Олексія Тахтая - 78,5 тис. гривень. Я не кажу, що це багато, не кажу що мати подібну зарплату – не варто. Але згадайте – скільки отримує сьогодні рядовий лікар чи вчитель, фермер чи прибиральниця в школі? Ви відчуваєте – яка бездонна прірва пролягає між можновладцями і українським електоратом? Це – жах! Навіть Державна служба статистики дуже стримано визнає, що в травні середня зарплата по країні була 8725 грн. Але як вираховується «середня зарплата» - мені вам розповідати не треба.

- Цікаво почути ваші думки про так званий «продуктовий кошик»

- А що тут говорити? Збільшення цін на найнеобхідніші продукти харчування, як люблять говорити «великі» чиновники «борщовий комплект», говорить лише про те, що інфляційні прогнози є, з одного боку, непрофесійними, а з другого – дуже і дуже непрозорими. Щоденний зріст цін на «борщовий комплект» є відображенням хибної політики Кабміну. За останні 5-7 років ні один прогноз щодо інфляції не підтвердився. Вартість продуктового кошика постійно зростає. Інфляційні прогнози уряду та Нацбанку свідчать про безпомічність влади, яка не тільки не в змозі навести порядок із ціноутворенням, але й взагалі регулювати ціни на прості, соціальні продукти. Ви тільки замисліться: українці витрачають 40% своїх доходів на їжу. На Заході ця цифра не перевищує 4%. Це дикий показник жебрацтва українського народу. Так не повинно бути.

Юрій Забела: «Власну землю не можна кидати чи зраджувати. Звісно, якщо ти маєш  на ній своє коріння»

- Але ми, не дивлячись на жебрацтво, маємо найвищу ціну на газ у Європі!

- Так. І це вражає. Мінімальна зарплата в Україні є найнижчою в Європі. Вона втроє нижче навіть, ніж у Сербії. Згадаймо: в Україні в 2017 році мінімальна зарплата була 3200 грн на місяць. Курс НБУ за четвертий квартал 2017 р. - 31,77 євро/грн. Тобто «мінімалка» прирівнювалася до 101 євро. Аналогічні розрахунки для першого кварталу 2018 р. дають значення «мінімалки» – в 111 євро. Виходить, що кількість газу, який можна придбати в Україні за мінімальну зарплату (459 куб. м), не досягає навіть нижньої планки середнього діапазону споживанню газу населенням ЄС (525-5250 куб. м) на рік. В яку Європу ми йдемо? Про що мова?

- Не думаю, що з вугіллям краща ситуація.

- (Сміється). Тут ситуація не тільки страшна, але й до нестями цинічна. Формулу «Роттердам+» вводили для того, щоб, начебто, покращити життя шахтарів. Мовляв, вони будуть отримувати європейську зарплату. Але їх просто обманули. Візьмемо шахти Дніпровщини, Донецька, Львівщини, Волині. З 2016 року ціна на вугілля виросла більше ніж на 60%. А зарплата шахтарів – всього на 8-9%. Крім того, умови безпеки на шахтах дикі, обладнання старе, виплати затримуються. Мова йде про приватні шахти. А якщо говорити про державні виробництва, то тут без сліз не обійдешся – тут зарплата набагато менша. Навіть після введення формули «Роттердам+» потреба в бюджетних дотаціях державних шахт не зникла, а навіть збільшилася. Нині дотації існують на рівні 3 млрд гривень. Тобто за вугілля українці переплачують вдвічі. Спочатку в тарифах – ми платимо найвищу ціну в світі за вугілля – на 30% вище, ніж ціна у Роттердамі. А потім доплачуємо, як платники податків.

- А самі вірите в реінкарнацію українського бізнесу та української економіки?

- (Замислюється). Ви знаєте, це – дуже серйозне і непросте питання. У мене, як у бізнесмена і громадянина, є своя життєва позиція. Комусь вона здається незрозумілою, хтось мені не повірить, хтось звинуватить мене в популізмі. У мене є можливість жити в спокійній державі. Олігархічні клани остаточно вже дограбували мою землю. Тож, є два варіанти – їхати звідси чи відроджувати свою землю, боротися за неї. Я багато років займаюся бізнесом і свято вірю в те, що Україна встане з колін, стане сильною і незалежною. Саме тому, я прийняв для себе рішення залишатися і тяжко працювати для своєї країни. Навіть, якщо всі на ній поставили хрест. Рідну землю нормальна людина не може кидати чи зраджувати. Звісно, якщо вона має на ній своє коріння.
Добавить комментарий