Тож, з тарифами нас все ж таки «взули»?!

Тож, з тарифами нас все ж таки «взули»?!
Роман Задерейко

У Житомирі нещодавно трапився цікавий випадок: журналісти місцевого телебачення, отримавши завдання вивчити громадську думку мешканців обласного центру щодо встановлених навесні тарифів на природний газ, не знайшли жодної людини, яка розповіла б «на камеру» про те, що розуміє логіку і погоджується із діями Уряду України щодо підвищення у квітні 2016 року ціни на природний газ.
Таким чином, загальноукраїнський показник про те, що 86,6 % громадян вважають підвищення тарифів необґрунтованими, у Житомирі можна відкоригувати у бік збільшення такого показника. Варто зауважити, що розмови про тарифи на комунальні послуги сьогодні лунають скрізь: на вулиці, у вагонах громадського транспорту, на ринку і навіть за весільним столом. І ніякі новини про заколот у Туреччині, стрілянину у Мюнхені чи перекинутий у Норвегії автобус із українськими туристами поки що не спроможні «заглушити» тарифно-комунальну тему. Цікава деталь – якщо раніше далеко не кожний житомирянин достеменно знав, скільки коштує природний газ влітку чи взимку, то сьогодні більшість охочих поспілкуватися на «тарифну тему» знають і точно оперують цифрою, якою Кабмін України у квітні 2016 року порівняв усіх споживачів природного газу. А хіба таке можна забути? Власне кажучи, у цьому нічого дивного немає, оскільки «тарифна тема» дуже активно обговорювалася на початку літа в усіх ЗМІ.
Кожного разу, коли у парламенті відбувалося блокування трибуни, або коли Прем’єр-міністр Володимир Гройсман розповідав про «популізм певних політичних сил», люди починали рахувати, порівнювати, співставляти і т. п. Якщо у червні 2016 року розмови про тарифи стосувалися лише ціни на природний газ, то вже у липні мова зайшла і про таке ж саме підвищення тарифів на тепло та гаряче водопостачання.
Тоді ж місцеві ради на Житомирщині розпочали своєрідний парад рішень та заяв щодо встановлення мораторію (заборони) на підвищення тарифів на комунальні послуги у ряді міст області. Такі рішення були прийняті у Житомирі, Коростишеві, Малині, Любарі, Брусилові, Хорошеві та Бердичівському районі.
21 липня 2016 року мораторій (заборону) на підвищення комунальних тарифів підтримала і Житомирська обласна рада. І дарма, що з Києва, з найвищих владних кабінетів, одразу ж надійшло «роз’яснення» про неправомірність таких рішень з боку місцевих рад. Мораторій на підвищення тарифів надалі продовжують ухвалювати районні та міські ради Житомирщини. «Парад» подібних мораторіїв продовжується і досі.
Черговим аргументом, який ще більше переконав житомирян у тому, що тарифи на природний газ Уряд встановив без врахування елементарних економічних розрахунків, стала справа народного депутата Онищенка. У поданні до суду у справі Олександра Онищенка чітко вказувалося, що ПАТ «Укргазвидобування» продавав природний газ приватним компаніям по ціні 1590 грн за тисячу кубометрів палива. А для населення у квітні 2016 року раптом «вискочила» ціна у 6879 грн!
Спробуйте порахувати чи дізнатися, наскільки це справедливо? Вже наприкінці липня 2016 року люди з нетерпінням чекали на розгляд справи у київських судах за позовом лідера партії «Батьківщина» Юлії Тимошенко. І хоча по телебаченню інформації про те, як судиться Тимошенко із Національною комісією з регулювання енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП), а потім – із Урядом України, не було (мабуть вся увага журналістів була прикута до подій із хресною ходою), проте інформація із зали суду до людей все ж таки просочилася.
Тепер усі знають, що Кабмін так і не зміг надати суду розрахунки, на підставі яких ухвалювалося рішення про підвищення ціни на газ. Цей факт ще більше посилив впевненість житомирян у тому, що тарифи на природний газ є завищеними. Така впевненість ще більше зміцнілася після виступу на одному із популярних телеканалів мера Києва Віталія Кличка, який також вимагав від Уряду України навести точні та детальні розрахунки щодо встановленої весною поточного року ціни на природний газ.
Таким чином, переважна частина людей переконана у тому, що тарифи на природний газ, а потім – і на тепло та гарячу воду, суттєво перевищені. Значно менша кількість житомирян все ще сподівається на те, що до початку опалювального сезону влада у Києві все ж таки відреагує чи то на рішення судів, чи хоча б на невдоволення людей, якого аж ніяк не поменшало, а швидше навпаки. Досі багато людей сподіваються на обіцяну Урядом субсидію, яка позбавить споживача оплачувати кількатисячні щомісячні рахунки за «комуналку». Але субсидію не отримають ті громадяни, які мають так званий середньозважений дохід у вигляді заробітної плати. Єдина деталь, про яку урядовці чомусь забувають, – на комунальні платежі у період найближчого опалювального сезону треба буде витратити майже всю зарплату службовця, або ж значну частину доходу підприємця, який ще не «закрився», а продовжує працювати. А на що ж жити? На що споряджати дітей до школи? На що купувати ліки, якщо, не доведи Боже, у сім’ї хтось захворів? Адже субсидії на це ніким не передбачені.
Наразі люди зайняті переважно літніми клопотами. Ми ведемо мову про настрої, враження та очікування. Проте вже за два–три місяці картина і напруга у суспільстві можуть кардинально змінитися. Чесно кажучи, не хотілося б говорити про погане, а тому завершуємо банальним і відомим висловом: «Поживемо – побачимо».
Добавить комментарий